9 кризових уроків для банківського клієнта

liquidity_bankografo_1На перший погляд нижче – перелік банальностей від “копітана очевидності”. Однак, якщо згадати фінансові дискусії дворічної давнини, стає зрозуміло, що це дещо більше – ілюстрація hindsight bias – коли наші твердження “я так і думав!” насправді розбивається об протилежні факти минулого. Адже те, що є очевидним зараз під час паніки, у мирні дні було предметом буремних дискусій та контраверсійних течій суспільної свідомості. Буде смішно наступити на ці ж самі граблі під час наступної системної кризи.

1. Matсh your cash flows: не варто брати дешевий валютний кредит, якщо Ваші доходи номіновані в національній валюті. Істеричні крики валютних позичальників свідчать про безсилля перед девальвацією та економічною логікою. Важко заставити вкладників, банків і владу оплачувати індивідуальні помилки в фінансових рішеннях. І причина не в їхній жадібності чи відсутності альтруїзму – а банальному інстинкті самозбереження: коштів і без валютних позичальників нікому не вистачає.

Інший спосіб використання matching-принципу: не довіряти валютні депозити банкам, які не мають надійних каналів поповнення валютної ліквідності.

2. Не гнатися за вищою дохідністю депозитів. А якщо гнатися – то з розумом і диверсифікацією. Адже проблемними стали банки з високими депозитними ставками (якщо вилучити кептиви з вибірки дослідження). Можна було іти на ризик, якщо був ранній вхід (4-6 років тому) по 25% річних і вкладення розподілялися по мінімум 5 банках. У разі дефолту одного банку з 5 обраних – Ви все одно компенсували втрачені кошти сумарними процентами по решті успішних депозитів навіть без врахування виплат ФГВФО.

Але тут є не одне, а цілих два але:
– девальвація нацвалюти може з’їсти депозитний заробіток, якщо перевести його у доларах;
– ймовірність дефолту може виявитись вищою за 1/5, особливо в період системної кризи, такої як зараз.

3. Не віддавайте банкам увесь кеш. Тримайте частину коштів в надійному готівковому мультивалютному резерві. Готівковий резерв в ідеалі повинен задовольнити екстраординарні споживчі потреби у разі тимчасової втрати джерел доходів на запланований Вами “аварійний” період.

4. Не варто довіряти банкам правлячих політиків чи знайомих в головному офісі. Час мінливий. “Минає усе”, як було написано на перстні царя Соломона. Півтори роки тому ніхто й подумати не міг про можливі проблеми в “сімейних” банках. Зв’язуватися з банками, що належать нинішній політичній еліті – може бути так само небезпечно. І справа не в якості дій тих чи інших можновладців, а в тому, що ми поки не доросли до розуміння шкідливості поєднання політики і бізнесу в одних руках.

5. Проводити розрахункові операції в ненадійних банках – також ризиковано. Зафіксовано численні випадки, коли у збанкрутілих банках кошти не-вкладників зависли в процесі виконання транзакцій і процес їхнього повернення через ФГВФО складніший, ніж повернення строкових вкладів.

6. Системність банку – не критерій надійності. Після проблем у банках Форум, Брокбізнесбанк, Надра та Дельта принцип “Too big to fail” в Україні, як бачимо, не виконується.

7. Банки з агресивною кредитною політикою не є надіними. Банк нарощує портфель кредитів? Масово відкриває відділення у кожному кварталі і супермаркеті? Скуповує кредити у проблемних колег? Хизується чудовим політичним лобі та колекторським потенціалом? Прикриває агресивність інноваційністю, скорингами, системністю бізнес-процесів та іншими бла-бла-бла гуру фінансового шарлатанізма і при цьому не має індивідуального кредитного рейтингу? Ми уже знаємо що це значить для вкладника…

8. Банки зі справжнім іноземним капіталом і справжні державні банки надійніші за приватні вітчизняні. Жоден банк з дійсним мажоритарним іноземним капіталом не зазнав дефолту протягом 2014 року. Державні банки зі 100% держкапіталом поки тримаються і мають джерела підтримки з боку уряду та нацбанку (виносимо за дужки банки з державним капіталом Київ та Родовід – рекапіталізовані рештки кризи 2009-го). Єдине, що слід пам’ятати: російські банки хоч і поки тримаються, гарна мішень для політичних ризиків неекономічного характеру.

9. Рейтинги мають імовірнісний характер. Хороші рейтинги. Тобто високий показник банку навіть в найкращому рейтингу не застрахує банк від дефолту. “Чорні лебеді” водяться скрізь і полюбляють AAA-банки. Просто в хороших рейтингах дефолти торкаються вищого відсотока ССС-банків, і менше трапляються серед AAA. А в поганих публічних рейтингах та агенціях інколи буває і навпаки. Благо, нинішній банкопад став прекрасним тестом для оцінки історичної точності рейтингів від усіх провайдерів аналітики.

Роман Корнилюк

Слідкуй за оновленням блогу за допомогою RSS  , e-mail   abo twitter:  
Рубрика: Банківська аналітика, Банківська система, Депозити, Кредити, Рейтинг банків. Go to top.