Куди рухається ринок інвестиційних монет України?

На початку 2012 року Національний банк України анонсував відкриття вітчизняного ринку інвестиційних монет власного виробництва, які поступово почали витісняти конкуруючі пропозиції іноземних монетних дворів. На відміну від пам’ятних і ювілейних монет з дорогоцінних металів, які карбувались і раніше, інвестиційні схожі на банківські злитки, оскільки їхня вартість більш стійка і прив’язана до металевого вмісту, а не художньої чи нумізматичної цінності.

Підбиваючи підсумки 9 місяців обігу серії інвестиційних монет під назвою «Архистратиг Михаїл», чиновники НБУ заявили про реалізацію 11,6 тис. штук на загальну суму 33,968 млн. грн. На наступний рік уповноважені банки замовили 31 тис. штук за різними номіналами.

Варто зазначити, що популярність українських інвестмонет підсилена звільненням від оподаткування, тоді як з початку року було введено ПДВ на купівлю іноземних монет. Як наслідок, український «Архистратиг Михаїл» з вмістом 1 унції чистого золота коштує в Укрексімбанку 15,5 тис. грн., а Райффайзен банк Аваль реалізує монету аналогічної маси Австрійського монетного двору за 18 тис. грн. Через такі податкові пільги різниця цін купівлі-продажу вітчизняних інвестмонет також є меншою, що вигідно покупцям.

Значний попит на інвестиційні монети пояснюється позитивною ціновою динамікою золота в довгостроковому періоді під час першого десятиліття 2000-х років. Однак починаючи з другої половини 2011 року перспективи ринку золота стали не визначеними і потребують уважного моніторингу з боку інвесторів (покупців монет) та регулятора (головного постачальника).

Надію на подальше знецінення світових валют в порівнянні із золотом у довгостроковому періоді дає лише активна емісійна політика урядів більшості провідних держав (якщо, звісно, нинішня ціна золота не виявиться повільно згасаючою інвестиційною бульбашкою «нульових» років).

Динаміка спотової ціни за унцію золота (31,1 г.) в 2003-2012 р.р., дол. США

Незважаючи на зростання ціни унції золота в 2003-2011 рр. з 350 до 1800 доларів, у 3-му кварталі 2012-го World Gold Council зафіксував падіння світового попиту на золото в 11 % р/р. Зокрема обсяги купівлі інвестиційних монет і злитків у світі скоротились на 30 % до 293,9 тонн у порівнянні з 3-м кварталом минулого року, який був рекордним через зниження суверенного рейтингу США і єврокризу.

У світі зростали лиш інвестиції в ETF — біржові цінні папери інвестфондів, активи яких складаються з фізичного золота 995 проби, що позбавлені звичних для золота проблем зберігання, транспортування і оподаткування.

Разом з тим в Україні ситуація дещо інша. Попит на золоті монети і злитки у нас підтримується особливостями фінансового середовища: відсутністю прийнятних альтернатив для довгострокових вкладень та традиційним бажанням населення тримати вклади у фізичному вигляді через низьку довіру до банківської системи.

Приватні інвестори, які вирішили диверсифікувати портфель капіталовкладень, приймають рішення з огляду на ряд переваг і недоліків даного виду інвестицій.

Плюсом купівлі українських інвестиційних монет є:

— висока дохідність за умови продовження висхідного тренду ринкових цін на золото;

— можливість зворотного продажу монети НБУ за ціною, що прив’язана до офіційного курсу банківських металів. На злитки і пам’ятні монети такі гарантії не розповсюджуються;

— нижча ціна і маржа між купівлею і продажем в порівнянні з іноземними монетами;

— висока якість монети (золото чи срібло 999,9-ї проби), можливість використовувати її як заставу.

Мінусом виглядають наступні н’юанси:

— у порівнянні з пам’ятними монетами, інвестиційні не претендують на рідкісність, ексклюзивність або ріст нумізматичної цінності, через що більш залежні від динаміки цін на метал;

— у порівнянні зі злитками, інвестиційні монети є дорожчими через вищу вартість обробки, що компенсується їхньою естетичною та сувенірною функцією, дещо вищою є і маржа;

— у порівнянні з депозитами в надійному банку, інвестиційні монети можуть мати негативну дохідність, особливо в короткостроковому періоді, якщо ціни на золото будуть знижуватись;

— крім цього, інвестори мають бути готовими до додаткових витрат на зберігання, також маржа НБУ між цінами продажу і викупу розширюється через надбавки уповноважених банків.

Резерв НБУ для подальшого стимулювання розвитку ринку інвестиційних монет лишається лише в сфері удосконалення процесів виготовлення, організації каналів продажу і зворотного викупу монет. Звісно, що зручність під час здійснення транзакцій і впевненість у ліквідності вкладень тільки сприятимуть нарощенню ємкості ринку.

Проте фундаментальними факторами, які остаточно визначатимуть подальшу динаміку інвестиційного попиту на монети, залишаються очікувані світові ціни на дорогоцінні метали, динаміка обсягу реальних доходів домогосподарств та зміна довіри населення до банківського сектору.

Роман Корнилюк

Слідкуй за оновленням блогу за допомогою RSS  , e-mail   abo twitter:  
Рубрика: Банківська аналітика, Золото. Go to top.