Історія старовинних банківських установ. Уривок другий: італійські міняйли

4920_Диба_2 Продовжуємо публікацію серію найбільш цікавих уривків зі старої книги П’єтро Рота, нещодавно перекладеної на українську мову проф. Ігорем Івасівим. На цей раз мова піде про прото-банкірів середньовіччя – італійських міняйл, від головного  “засобу виробництва” яких і пішло слово “банк”:

” … Королі, князі та інші феодальні можновладці, а іноді й громади, у Середні віки розглядали карбування монет як на дохідну фінансову статтю. Подейкували й, можливо, вірили в те, що достатньо зберегти незмінною назву монети, щоб водночас зберегти сталою її вартість. Цим пояснюються часті зменшення величини й ваги монет. Таким чином, в обігу перебували грошові знаки однакової назви, але різної вартості.

Люди мали шукати нові назви для розрізнення одних монет від інших. Ось чому в письмових документах того часу так часто зустрічаються спогади про ліри й соліди вартості сильної, слабкої, посиленої, давньої, нової тощо. Крім того, часто зустрічалися ще й підроблені монети, звісно, цим займалися потай.

Старі монети, які вже втратили свою вагу внаслідок тривалого вжитку й потерті, продовжували залишатися в обігу. Зрештою, траплялися часті помилки з боку карбувальників, які не мали хороших хімічних і механічних приладів для контролю цінності й ваги монет, що випускалися ними в обіг.

Зрозуміло, якою сильною перешкодою для торгового руху був цей безлад у головній зброї обміну — грошах. Зарадити цьому змогли campsores, тобто міняйли.

На міських майданах, де проходила найжвавіша торгівля, на ярмарках і торговицях, скрізь були присутні крамниці міняйл. Останні сиділи біля столу (banco), укритого зеленим сукном; на столі лежали мішки з монетами та реєстр укладених договорів. Крамниця була постійно заповнена людьми, які бажали розміняти монети.

Міняйлі доводилося засвоювати важкі й водночас дуже складні знання. Він повинен був володіти відомостями про те, скільки часток чистого срібла чи золота містила в собі будь-яка монета, яку він отримував. Він дізнавався це або просто поглядом, унаслідок тривалої практики, або за допомогою пробірного каменя. Крім того, міняйлі потрібно було знати, скільки монет усякого іншого роду дорівнюють за вартістю монеті того роду, яка розмінювалася в кожному окремому випадку.

Зрозуміло, що міняйли, порівняно з іншими громадянами, були обізнаніші в рахівництві. Оскільки міняйло знав багато з того, що іншим було невідомо, і володів знаннями корисними й дуже мало розповсюдженими, то й зиск його мав бути доволі значним…

… Як з крамничок мармурників вийшли знамениті скульптори, а з лавок малярів — художники-живописці, так банкіри вийшли з крамниць міняйл. І подібно до того, як художників тривалий час плутали з ремісниками, у майстернях яких вони навчились азам свого мистецтва, так і банкірів часто плутали з міняйлами.

Назва «банкір» доволі нова. Довгий час у Середні віки використовувалось слово campsor для означення міняйли й банкіра. Неважко прослідкувати яким чином з’явились назви банк і банкір. Ми вже згадували, що давні campsores та їхні нащадки банкіри ставили на торгових і публічних майданах столи (banco), які ніби слугували вивіскою.

Саме так виникла назва «банкір», точнісінько так, як у Сицилії від слова Tavolo (стіл) походить назва банківської установи Tavola.

Сутність кредиту полягає у позиках. Позики ж не можуть отримати широкого розвитку без стягнення відсотків. У Середні віки розвиток кредиту й банківських установ зустрічав значні перепони в заборонах на стягнення відсотків. Наука й тогочасні

звичаї вважали стягування відсотків аморальною справою, релігія — гріхом, а закон — злочином. Італійці та євреї головним чином боролися проти звичаїв, науки, релігії та законодавства. І вони здійснили, зрештою, переворот в економічному побуті народів. Вони стали першими засновниками банківських установ.

Я не буду захищати італійських і єврейських банкірів і позичкодавців Середніх віків від звинувачень у тому, що вони стягували величезні, лихварські відсотки. Я не стану виправдовувати брудні справи, які вони здійснювали. Але зазначу, що несправедливі звичаї й закони, а також наукові та теологічні забобони, які засуджували будь-яке стягування відсотків, робили торгівлю капіталом одним із найганебніших занять.

Вони оточували цю торгівлю великими небезпеками. Тому було цілком природно, навіть справедливо, що ті сміливці, які все ж таки обирали подібне заняття, змушували платити собі за ганьбу, якої вони зазнавали, і за небезпеку, на яку вони наражалися.

Якщо відсоток був дуже високим, а лихварство набирало величезного розмаху, то винуватцями цього були, швидше, тогочасні звичаї й закони, а не лихварі.”

Джерело: 

Рота П’єтро. Історія банків. Історія старовинних банківських установ у древніх греків і римлян, у середньовічних італійців, а також у Голландії та Німеччині XVII і XVIII ст. / з примітками та доповненнями І. І. Кауфмана ; переклад та редакція І. Б. Івасіва . — К. : КНЕУ, 2015. — 133 с.

Зміст

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
ПЕРЕДМОВА АВТОРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20
Розділ 1. БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23
Розділ 2. ІТАЛІЙСЬКІ БАНКІРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ. МІНЯЙЛИ, ЛИХВАРІ . . . . . . . . . . . . . . .38
Розділ 3. ІТАЛІЙСЬКІ БАНКІРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ. ВЕКСЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ . . . . . . . . . . . .  58
Розділ 4. ІТАЛІЙСЬКІ БАНКІРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ. ВКЛАДИ Й ПОТОЧНІ РАХУНКИ . . . . 79
Розділ 5. ПУБЛІЧНІ БАНКИ В ІТАЛІЇ В XVI–XVIII СТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Розділ 6. СТАРОДАВНІ ПУБЛІЧНІ БАНКИ ГОЛЛАНДІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ . . . . . . . . . . . . . 118

Придбати друкований примірник книги можна, надіславши запит на info@bankografo.com, або скориставшись формою для зв’язку.

Ціна: 48 гривень + вартість пересилки мережами “Укрпошти” чи “Нової пошти”.

Слідкуй за оновленням блогу за допомогою RSS  , e-mail   abo twitter:  
Рубрика: PDF, Банківська наука, Банківська справа. Go to top.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *