ТОП-10 реформ банківської системи до 2020 року

Depozytni stavky_BankografoСьогодні Інтерфакс-Україна та Finmaidan відкрили завісу таїни з концепції реформування банківської системи, яку підготував НБУ. Заплановано революційні структурні зміни. Головні питання, які викликала інформація в умах експертів:

– Які передбачені механізми реалізації реформ і наскільки вони болісні для банків?

– Чи знайдеться політична воля в парламенті для законодавчої фіксації змін?

– Чи не лишаться ідеї буквами на папері за давньою традицією?

– Якщо все піде по задуму розробників, які наслідки матимуть новації для клієнтів банків?

Не вдаючись глибоко в критичний аналіз трьох перших питань, спробую відповісти на останнє.

Отже, автори стратегії готують клієнтам банків такі зміни:

1. Підвищення вимог до капіталу банків

НБУ планує збільшити норматив мінімального регулятивного капіталу з 120 до 500 млн. грн. до 2018 р. та 750 до 2020 року. До 2018 року планується завершити впровадження вимог Базель ІІІ.

Це призведе до скорочення кількості банків. Невеликі за розміром банки покинуть ринок. Теоретично шляхом серії злиттів і поглинань. НБУ прагне збільшення активів ТОП-25 банків з 77% до 95%.

Масштаб діяльності – досить простий і зрозумілий критерій, але не слід забувати, що серед маси маленьких кептивних і відмивних контор є деякі цілком класичні інституції, які будуть вимушені зникнути, що не є позитивом для ринкової конкуренції. Збільшення концентрації БСУ може стати як благом, так і злом в залежності від пропорції стимуляційних vs адміністративних методів, які використовуватимуться для досягнення мети.

В ідеалі слід дивитися не на розмір капіталу, а на повноцінність виконання банками своїх основних функцій (залучення депозитів-надання кредитів-розрахунки, а головне не тільки для інсайдерів) та якості відображення реалій у звітності – це був би найкращий фільтр для відсіювання кишенькових “кас”, що не гідні називатися банками.

Проте, НБУ має бути видніше. Відкрита дискусія та чітка аргументація з цього приводу дала би шанс регулятору позбавитись елементів  іміджу лобіста крупних банків і шукача простих рішень типу “рубанути з плеча” новим лімітом.

Вкладникам, у яких кошти в маленьких банках, можна трішки задуматись.

2. Скорочення можливостей щодо дострокового вилучення депозитів

З метою формування довгострокової ресурсної бази для кредитування, концепцією пропонується ввести на законодавчому рівні заборону на дострокове розірвання депозитних угод. При цьому як виняток окремими нормами можуть бути створені “ощадні депозити”, за якими буде можливо дострокове отримання коштів.

Таким чином, усім бажаючим отримувати високі проценти по депозиту пропонується забути про свої гроші на термін дії строкового вкладу – забрати вклад можна буде лише після закінчення погодженого строку. Новація, якщо реалізується, суттєво знизить ризик втрати ліквідності і залишить в історії такий інструмент як “мораторій на зняття вкладів” від НБУ під час криз, оскільки де-факто цей мораторій буде прописаний у самій суті строкового депозиту, як це традиційно практикується на Заході.

Для банків така ситуація – суцільний позитив, якщо би вирішити проблему з довірою клієнтів – варто прорахувати еластичність обсягу вкладів щодо цієї регуляторної норми, щоб не отримати небажаного і неконтрольованого масового відтоку. Якщо ж буде відкрите вікно ощадних депозитів – банки, які боятимуться за відтік пасивів, можуть скористатись ними як лазівкою – підвищити відсоток, а класичні строкові депозити лишити “для годиться” на папері юристам.

Вкладникам, які не мають достатнього резерву у кеші, в таких умовах варто подумати над строковим перебалансуванням вкладів на різні часові періоди та диверсифікацію за різними типами депозитів, щоб не зіткнутися з неочікуваним дефіцитом ліквідності.

3. Сприяння дедоларизації вкладів

У планах НБУ збільшення суми і частки депозитів гривні до 80% всіх депозитів фізичних осіб. Як це буде реалізовуватись на практиці не зрозуміло. До цього часу ми вже бачили такі методи як:

1) підвищення норми обов’язкового резервування валютних вкладів;

2) паспортизація валюто-обмінних операцій;

3) дозвіл на видачу депозитних валютних вкладів у гривні по поточному курсу.

Ставки за валютними депозитами традиційно в 2-3 рази нижчі за гривневі, а до планового показника у 80% навіть в найсприятливіші часи було дуже далеко (63% гривневих депо максимум і це при фіксованому курсі протягом 5 років). Як бачимо норми заборонного характеру тут безсилі. Відтак, орієнтир чудовий, але потребує революції свідомості у сторону довіри вкладників до нацвалюти, яка не можлива при аномальних стрибках курсу.

Власникам валютних вкладів рекомендую ретельно слідкувати за ініціативами регуляторів, які можуть прямо стосуватися реальної норми дохідності ваших заощаджень.

4. Радикальне зниження відсоткових ставок за кредитами і депозитами

Очікується, що реальні відсоткові ставки будуть підтримуватися на позитивному рівні за депозитами (на рівні 3-4%) і за кредитами (на рівні 7-9%). НБУ також вживатиме заходів для зниження коливань відсоткових ставок у національній валюті та контролю банківських спредів.

Дуже потрібне, а одночасно сміливе очікування. Не можливе без знаходження надійного і дешевого джерела формування пасивів, нереальне без істотного зниження ризику країни і, відповідно, різкого підвищення суверенного рейтингу. Тут первинними мають стати зрушення в реальному секторі. Якщо ж прогрес у бізнесі ставити в залежність від низьких ставок – отримуємо класичне зачароване коло.

Тому, шановні вкладники – дочасно не лякайтесь. Шановні позичальними – дочасно не радійте. На виконання такого дійсно благого наміру необхідний час і, як мінімум, стабілізація воєнно-політичної ситуації.

5. Пріоритетні напрями кредитування

Пріоритетними напрями для розвитку кредитування стануть інвестиційні кредити, кредитування малого и середнього бізнесу та іпотечне кредитування.

Останнє на словах є пріоритетом вже не один рік. Поки що крім пільгових кредитів за відкатами, пустопорожніх соцініціатив минулого гаранта і злих на весь світ позичальників, що взяли кредит у валюті при курсі 5,05 до 2008 року. Себто регулятору прийдеться зіткнутися з масштабною проблемою обгрунтованого скептицизму від бажаючих позичити гроші під купівлю житла.

Полегшення доступу до кредитування виробництва і МСБ потребує зусиль інших органів державної влади, на яких НБУ не має впливу. Структурні економічні реформи, інвестклімат, правові стимули розвитку конкуренції і навіть у найпримітивнішому варінті – бюджетна держпідтримка цієї ініціативи – все це виходить далеко за рамки повноважень НБУ.

Чекаємо. Або діємо. Поки самостійно.

6. Формування мегарегулятора для усього фінансового ринку

Кредитні спілки, кредитні бюро та ломбарди планується залучити під крило нагляду НБУ до кінця 2014 року, страхових компаній – до сер. 2015 р, ринок цп – до сер. 2016-го.

Позитив у тому, що вирішиться проблема відверто слабких стандартизації, відкритості і нагляду за парабанківським сектором, значна частина інституцій якого неефективно виконують притаманні ринковим структурам функції. Закриті і венчурні інвестфонди, кептивні страхові компанії, технічні угоди на біржах – це просто маса фінансових прокладок у тіньових схемах з відмиву капіталів та уникнення оподаткування. При цьому реальні клієнти часто бідкаються про незахищеність своїх прав.

Але виникає природне питання: що робити з Держфінпослуг та НКЦПФР? Як практично стримати тиск лобістів і існуючого апарату даних структур, котрі висловлюють аргументи проти:

– Ідею мегарегулятора Захід похоронив після кризи 2007-09. Зараз в США, Великобританії та Євросоюзі навпаки відбувається процес роздроблення регуляторів (правда, якщо не брати до уваги банківський союз – але він з дещо іншої опери)

– Ринок цінних паперів у більшості країн має окремого регулятора, аналог американського SEC.

– Поєднання функцій емісії, нагляду та кредитора останньої інстанції для усього фінринку закладає суттєві моральні ризики і робить з НБУ бюрократичного монстра без перехресного контролю з боку інших фінансових регуляторів.

Клієнтів небанківських фінансових установ дана ініціатива може як порадувати, так і засмутити. Дивлячись яких.

7. Особливий режим регулювання, моніторингу і підтримки системно-важливих банків

Системно-важливі банки підпадуть під посилений нагляд з огляду на свою роль у генерації системного ризику. На практиці це означатиме вищі вимоги до капіталу і ліквідності (в дусі Базель 3), але й кращий доступ до фінансової підтримки.

Клієнти системно-важливих банків отримають переваги перед тими, хто обиратиме дрібніші установи. Єдиний спосіб вижити для малих банків стане вужча спеціалізація і краща цінова політика.

8. Стрес-тестування банків

У 2014 році відбувається масштабне сстрес-тестування і перевірка якості активів. В результаті яких клієнти і партнери краще зрозуміють реальний фінансовий стан своїх банків і їхню здатність протистояти ризикам під час екстремальних, але вірогідних сценаріїв. Для банків, що зазнаватимуть гіпотетичного скорочення регуляторного капіталу нижче нормативного рівня, будуть застосовуватись вимоги подання планів реструктуризації та рекапіталізації.

Лишається відкритим питання в якості методики стрес-тестування та механізмів застосування санкцій для слабких банків.

9. Розкриття інформації про власників

Невиконання вимоги про розкриття відомостей про власників істотної участі в банку і набрання законної сили обвинувальним вироком щодо діянь у фінансовій сфері контролерів та керівників банку вже зараз  є достатнім критерієм для віднесення банку до категорії проблемних (Постанова НБУ №332 від 03.06.14). Концепція передбачає зниження межі розкриття інформації про власників, які мають прямо або опосередковано частки в банках  із нинішніх 10% до 2% статутного капіталу.

Вкладники отримають кращу інформацію про власників банків, що дозволить більш точно оцінювати їхню надійність. Нагадаємо, що до приходу Кубіва і його ініціативи з розкриття кінцевих бенефіціарів, навіть інформація про номінальних власників на сайті НБУ не обновлялась протягом 2-х років. 

10. Нарощування частки іноземного капіталу

НБУ ставить на меті нарощування частки іноземного капіталу в банківській системі до 50% і зменшення ролі держави в банківському секторі до рівня нижче за 10% до 2020 року.

Зниження частки державних банків – позитивний тренд, а от наскільки сильно регулятор втрутиться в ринковий процес для стимулювання приходу іноземного капіталу – набагато цікавіше питання. Адже іноземні банки можуть кардинально різнитися за своїм ризик-профілем, репутацією та масштабом діяльності. Більше того, не весь іноземний капітал насправді є іноземним. Відтак, нарощення іноземного капіталу без огляду на його географічну структуру, якість та ризикованість – дуже дискусійне питання, як і методи для цієї стимуляції.

Менше з тим, за умови реалізації цього пункту, клієнти іноземних банків зможуть не переживати за повторення сценарію масового виходу іноземних інвесторів, як це було у Сведбанку, СЕБ, Форум, Ерсте, Фольксбанку, Кредит Європа, Хоум Кредит…

Висновок

Добре, що в НБУ задумались над серйозними змінами і на 6 років вперед.

Головне, щоб ці банківські реформи:

1) стали відкритими для конструктивної критики і гнучкими до пріоритетних суспільних потреб;

2) були екологічними: щоб методи їх досягення не наламали критичної маси зайвих дров у процесі;

3) не зазнали долі стратегій часів Кучми – тобто довгого і глибокого ящика. Хоча, якщо не будуть виконані п.1 і п.2, можливо, буде краще, якщо вони там і лишаться?

Як би там не було – не помиляється лиш той, хто нічого не робить. Суспільство зачекалось на структурних реформаторів. Як вірно підмітив Каха Бендукідзе:

“надо либо лечить, тогда можно спасти, а если не лечить, тогда больной умирает. Такая дилемма стоит перед новой украинской властью. Понятно, что люди боятся радикально действовать. Кажется, что вроде лежит сейчас больной спокойно, не орет от боли, а надрежешь – будет орать. А с другой стороны, что делать?”

Роман Корнилюк

Слідкуй за оновленням блогу за допомогою RSS  , e-mail   abo twitter:  
Рубрика: Аналіз банків, Банківська аналітика, Банківська система. Go to top.