ЕП: Соціальний капітал банківської системи

Юрій Блащук, Економічна Правда

Для банківських установ завжди визначальним параметром був і залишається рівень капіталу. Він абсолютно необхідний для здійснення банківської діяльності.

Але в цій статті пропонується обговорити інший вид капіталу — соціальний. Іншими словами, мова йде про саморегулюючі банківські об’єднання, в тому числі — банківські асоціації країни.

Цей рух почався в Україні у зв’язку з процесом створення комерційних банків та економічної і політичної ідентифікації України.

Першою ластівкою була Асоціація українських банків. Її створення у 1990 році було природним у руслі створення комерційних банків. Сьогодні в асоціацію входять 117 банків, сім регіональних банківських союзів, п’ять інших установ. Її робота стала новим і цікавим етапом у відносинах з державним регулятором.

Діяльність асоціації привертала увагу не тільки банківської спільноти, а й була гарним прикладом для створення інших галузевих асоціацій. Робота в керівних органах асоціації була дуже почесною і приваблювала кращих керівників банків.

Пам’ятаю, як я готувався до виступу на з’їзді АУБ 1999 року. Це було хвилююче і запам’яталося назавжди. У цей період чітко дотримувалися принципи діяльності: регулярність звітно-виборних зборів, ротація керівних органів, ефективність лобіювання. Все відбувалося на фоні ентузіазму створення незалежної держави.

Однак з часом, у зв’язку з порушенням деяких базових принципів діяльності СРО, ефективність діяльності АУБ почала знижуватися.

У початковий період державотворення регіони відчули ефективність самоорганізації. Почали створюватися регіональні союзи, які, як правило, входили до складу загальнонаціональних асоціацій.

Таким до певного часу залишався і Київський банківський союз. Перші десять років його активність була не надто високою у зв’язку з низкою причин. Проте в кінці 1990-х років КБС був виведений із сплячого стану.

Активність керівництва і політичні амбіції окремих членів дозволили швидко зробити регіональний Київський банківський союз загальнонаціональною асоціацією з новою назвою — Український кредитно-банківський союз. Нині до нього входять 86 банків, 1 аудиторська компанія, 1 страхова компанія, 4 інші установи.

Почався цікавий етап конкуренції двох найбільших асоціацій, який дав і позитивний, і негативний досвід. Важливими є позитивні моменти. Більш активна, навіть агресивна робота однієї організації змушувала бути активнішою іншу.

З’явилася альтернатива. Банки почали замислюватися і робити свідомий вибір, кому сплачувати внески. Запрацював ефективний ринковий механізм.

Однак існує й інша сторона медалі. Влада у будь-якій країні, де нема усталених традицій демократії, як правило, не особливо зацікавлена в розвитку саморегулюючих організацій. Навіщо ділитися с кимось владою?

Не стала винятком і Україна. На словах всі підтримували і були не проти СРО. Разом з тим, у керівників державних органів, представників старого апарату, часто домінує нехтування особистими свободами.

Зараз, з плином часу, багато моїх колег помітило, що влада сприяла штучному створенню локальних конфліктів. Дві асоціації інколи класично зіштовхувалися, і в результаті, вони діяли розрізнено. Керівництво асоціацій в боротьбі за членство банків інколи забували, для чого вони, власне, створені.

Така ситуація дозволяла регулятору проводити важливі стратегічні регулятивні документи без консультацій з банківською спільнотою. Результат — падіння довіри до влади з боку банківського співтовариства і суспільства в цілому.

Як кажуть філософи та історики, первинний розподіл праці створив умови для вічного конфлікту. Результати ми бачимо в сучасному розподілі праці. Однак повернімося до сучасної України.

На початку 2000-х років група банкірів за підтримки міжнародних організацій створили Українську національну іпотечну асоціацію — УНІА. Нині вона об’єднує 19 банків, 2 юридичні фірми, 1 аудиторську компанію, 2 державні установи.

Асоціація була покликана взяти участь в створенні іпотечного законодавства та забезпечити лобіювання інтересів учасників іпотечного ринку кредитування. На мій погляд, це був реальний приклад спеціалізованої асоціації.

Вона була активним учасником створення сучасного законодавства в царині житлової іпотеки. Було забезпечено розробку непоганої аналітично-статистичної бази. Сподіваюся, що роль і значення цієї організації ще не розкрита. Вона буде підвищуватися разом з відродженням іпотечного кредитування в країні.

Створення у 2009 році Форуму провідних міжнародних фінансових інститутів, який об’єднав 17 банків, стало реакцією на невиразну діяльність діючих асоціацій під час кризи. Зараз модно експлуатувати тему «іноземних банків». Мовляв, саме вони є причиною наших економічних негараздів.

Однак у країнах, де були, наприклад, європейці, сьогодні найвищий рівень ВВП. Безумовно, форум корисний для нашої країни завдяки неоціненному досвіду керівників іноземних банків та українським спеціалістам, які швидко переймають досвід управління, в тому числі досвід взаємодії з державними органами.

Варто згадати й інші спеціалізовані банківські асоціації, наприклад, Українську міжбанківську асоціацію членів платіжних систем «ЄМА». Асоціацію було створено для координації розвитку ринку платіжних карт.

Асоціація представляє інтереси своїх членів, співпрацює з державними органами, об’єднує своїх членів для протидії шахрайству з використанням платіжних карт та проводить освітні кампанії для підвищення кваліфікації кадрів.

Думаю, спеціалізовані асоціації будуть створюватися і в майбутньому як відповідь на різні виклики, які виникають під час розвитку банківського бізнесу. Однак і сьогодні вони займають свої ніші та є дуже важливими інфраструктурними інститутами для забезпечення функціонування та розвитку банківського ринку.

Як же виглядає палітра банківських асоціації, згідно з їх завданнями?

Основні завдання діяльності банківських СРО АУБ УКБС «Форум» УНІА ЄМА
Захист прав та інтересів членів асоціації + + + * *
Координація роботи у сфері спільних інтересів + + + * *
Співпраця з владою у правовій сфері + + + * *
Підвищення кваліфікації кадрів асоціації + + + * *
Підготовка інформаційних матеріалів + + + * *
Поширення західного досвіду розвитку +
Розробка інструментів іпотечного ринку +
Координація розвитку ринку платіжних карт +

* — у рамках своєї спеціалізації

З таблиці видно, що найбільше дублювання роботи відбувається на рівні загальнонаціональних асоціацій — АУБ і УКБС. При цьому більшість банків є членами саме цих двох організацій. Відтак, постає питання їх об’єднання для консолідації у роботі з регулятором та суспільством.

Спеціалізовані асоціації могли б координувати свою діяльність через колективне членство в об’єднаній асоціації, залишаючись юридично незалежними.

Діяльність усіх асоціацій можна також проаналізувати з точки зору їх відповідності принципам діяльності СРО. Тут в нагоді стане дослідження Елінор Остром. Вона визначила вісім принципів, за допомогою яких можна оцінити діяльність саморегулюючої організації чи групи.

Більшість з них не нові, деякі навіть нагадують статутні принципи радянської епохи. Однак є справді дуже важливі новели та висновки.

Перший принцип — встановлення чітких рамок і принципів належності до групи.

В останні роки було багато ініціатив щодо включення до банківських асоціацій небанківських установ. Ініціатори перебували у полоні ілюзій, що це дозволить їм збільшити бюджет та розширити представництво тієї чи іншої асоціації. Насправді ж ігнорування правил створює ефект розмитості цілей і конфлікту інтересів.

Окремі випадки становлять спеціалізовані асоціації, які об’єднують учасників за бізнес-принципами, наприклад, іпотека.

Цей напрямок підтримується основними учасниками — оцінювачами, ріелторами, страховими компаніями, девелопери — для синхронізації дій. Але і тут існує проблема, пов’язана з правом доступу до внутрішньої бізнес-інформації.

Другий принцип — правило доступу до ресурсу. Цей принцип повинен бути більш чітко прописаний в установчих документах діючих асоціацій.

Повинні бути також відпрацьовані справедливі норми сплати внесків. Існують приклади, коли внесок члена залежить від об’єму його бізнесу чи балансу, є також фіксовані суми. Важливо шукати справедливу середину між витратами учасника та вигодою, яку йому дає участь в тій чи іншій асоціації.

Необхідно також організаційно забезпечувати участь членів СРО в роботі організації. Одні банки співпрацюють з асоціацією більше, інші — менше, але отримують переваги разом з усіма, що демотивує решту учасників.

Тут є непоганий досвід УКБС, який показує рейтинг участі того чи іншого банку в проектах, а відтак забезпечує хоча б моральне заохочення для банків. Разом з тим, проблема справедливого розподілу спільних надбань залишається відкритою.

Третій принцип — правила гри випрацьовуються гравцями. Учасники повинні брати участь у прийнятті рішень. Мова іде про необхідність проведення регулярних загальних зборів учасників, де приймаються зміни до установчих документів.

Ці правила повинні визнаватися учасниками як найбільш чесні у їх розумінні. Цей принцип простий і зрозумілий, але там, де збори не проводяться або проводяться формально, це приводить до внутрішнього конфлікту та руйнує організацію.

Четвертий принцип — контроль за виконанням правил. Учасники або самі вибирають підзвітних їм осіб, або здійснюють взаємний моніторинг разом. У першому випадку мова йде про створення певних функцій на рівні організації. Інший варіант — залучення незалежної сторони для оцінки діяльності Асоціації.

Остром наголошує на важливості забезпечення ротації контролерів. У другому випадку це найбільш цивілізований спосіб, однак його доволі важко реалізувати в умовах низького рівня соціального капіталу України. Тим не менш, елементи взаємного моніторингу вже є в діяльності деяких асоціації, наприклад, «Форуму».

П’ятий принцип — використання градуйованої шкали санкцій. Вони повинні залежати від умов, у яких ці порушення були здійснені. За Остром, за перше порушення не варто застосовувати серйозні санкції. Їх завдання -попередження.

Важливо, щоб інші учасники групи знали про цей факт. Це також повинно бути сигналом порушнику, що про його вчинок всі поінформовані. Наступні порушення повинні впливати на співвідношення вигод та витрат аж до виключення з СРО.

Шостий принцип — можливість швидкого вирішення конфлікту. Він передбачає створення локальних майданчиків для негайного залагодження суперечок.

Мова йде про створення технологічних можливостей для термінових комунікацій. Для цього, зокрема, і створюються виконавчі органи. Правда, вони часто переростають в бюрократичні організації і починають ставати «босами для роботодавців», внаслідок чого самі стають «конфліктними майданчиками».

Сьомий принцип — визнання державними органами права на існування СРО. Якщо держава реєструє асоціацію, то вона вже її визнає. Втім, це ширше питання: наскільки держава усвідомлює важливість співпраці з такими асоціаціями.

У деяких країнах з усталеною демократією існують загальноприйняті правила взаємодії з громадськими об’єднаннями, порушення яких є неприйнятними. Ситуація в Україні змінюється вкрай повільно, тому питання залишається: може,

потрібні закони про необхідність погодження дій влади з громадою?

Восьмий принцип — важливість формування масштабних асоціацій на базі малих об’єднань. Приклади, коли регіональні асоціації входять до національних, є. Цей принцип важливий для більш надійного захисту від зовнішніх впливів.

Обізнаний читач може оцінити, наскільки того чи іншого принципу дотримується його асоціація. Разом з тим, очевидно, що всі асоціації відповідають базовим тезам майже кожного з принципів, але різною мірою. Мабуть, в цьому відхиленні від принципів і потрібно шукати проблеми діяльності тієї чи іншої асоціації.

Підсумовуючи, давайте повіримо нобелівському лауреату, що організація тоді ефективна, коли забезпечуються правила доступу до «колективного ресурсу», які розробляються самими членами, захищаються самими членами або відповідальними перед ними агентами із застосуванням певної шкали санкцій.

Чим вагоміший загальний виграш від співпраці, тим сильнішими стають стимули для взаємного моніторингу.

Звісно, принципи, опрацьовані Остром на західних цінностях, мають певну специфіку для України, і її слід враховувати під час впровадження змін. Розумні закони про СРО і лобіювання обмежать владу та впливатимуть на рівень корупції.

Державі потрібно сміливіше наступати на горло своїй пісні, якщо вона хоче розвиватися. Цим вона виявить свою готовність співпрацювати з суспільством. Готовність до співпраці — це і є те, що називають «соціальним капіталом». В Україні, де на два українці три гетьмани, цей принцип працює не завжди ефективно.

Це позначилося як на банківській системі, так і на асоціаціях. Але останні ідеї щодо консолідації банківських зусиль, у тому числі ініціатива про об’єднання банківських асоціацій, дають надію, що ситуація може змінитися на краще.

Юрій Блащук, заступник голови ради АУБ, член Українського кредитно-банківського союзу

Слідкуй за оновленням блогу за допомогою RSS  , e-mail   abo twitter:  
Рубрика: Аналіз банків, Банківська система. Go to top.