Історія старовинних банківських установ. Уривок четвертий: Амстердамський банк 1609 р.

4920_Диба_2 Гортаючи книгу П’єтро Рота, нещодавно перекладену на українську мову проф. Ігорем Івасівим, можна знайти цікаву замальовку про появу відомого попередника усіх центральних банків світу – Амстердамського банку 1609 р., а також зрозуміти логіку голландських торговців, яка, власне, і сприяла його появі.

“…На початку XVII століття голландська торгівля стояла на вищому щаблі свого розвитку, Амстердам був «царем» усіх торговельних ринків Європи. Проте торгівля цього міста надто страждала від різноманітності грошей, які були там в обігу: іспанських,французьких, англійських і німецьких, які постійно змінювали свою вартість. Те ж саме відбувалось і з голландською монетою, що називалася флорином.

Генеральні Штати, які управляли Голландською республікою, виявляли не меншу готовність до зміни
вартості грошей, ніж іспанські, французькі та англійські королі.

Голландський флорин, який відповідно до постанови Карла V, виданої 1522 року, повинен був важити 396,5 асів чистого срібла, 1606 року за наказом тодішнього республіканського уряду важив лише 225 асів. Щоб усунути незручності, які виникали внаслідок змін вартості монет, найбільші торгівці Амстердама вирішили мати спільних касирів, аби віддавати їм на зберігання флорини старого карбування й здійснювати платежі наказами на цей спільний фонд.

Це рішення не сподобалося ні іншим торгівцям, ні уряду. Великих торгівців звинувачували в тому, що через них в обігу стали рідше зустрічатися старі, добрі флорини. Уряд убачав у їхніх діях непокору чинним у країні законам. У 1604, 1606 і
1608 роках були видані постанови, які забороняли торгівцям користуватися нововведенням — мати спільних касирів. Але торгівці наполягали на своєму.

І в січні 1609 року було вирішено за снувати внеско-розмінний банк в Амстердамі (Amsterdamsche Wisselbanck). Цей банк мав займатися, по суті, тим самим, що торгівці вже намагалися зробити, обираючи спільних касирів. Постанова про відкриття Амстердамського банку датується 31 січня 1609 року, у ній було наведено кілька правил.

Будь-хто має право робити вклади в банк грошима або злитками дорогоцінних металів вартістю не менше 300 флоринів.

Вкладнику відкривається в банківських книгах кредит, відповідний зробленому ним вкладом.

Сума, яка належить одній особі, може бути цілком або частинами переведена іншим особам за допомогою асигновок на банк.

Усі векселі понад 300 флоринів повинні бути оплачені ордерами на банк. Той, хто видає ордер на суму більшу, ніж та, на яку він має кредит у банку, повинен сплачувати штраф у розмірі 3 % суми, що становить цей надлишок 1 .

Внески, зроблені в банк, повинні вважатися недоторканними. Вони не можуть бути використані ні на потреби міста, ні на жодні інші цілі. Витрати на ад-
міністрацію банку покриваються податком у півштівера з кожних
ста флоринів, що стягувалися при зведенні рахунків.

Амстердамський банк створив новий вид грошей, незмінну рахункову одиницю, що являла собою вартість певної кількості срібла та замінювала карбовані монети під час торговельних угод. Нові банківські гроші називалися «банківський флорин», що дорівнював 211,91 асам чистого срібла.

Банк приймав від своїх вкладників срібну монету будь-якого виду. Але він відкривав їм кредит на стільки «банківських» флоринів, скільки разів внесені монети містили в собі 211,91 асів чистого срібла. На тих же умовах приймалися банком і золоті монети з розрахунком відносної вартості золота й срібла. Флорини, що карбувалися державою, постійно зменшувались у вазі, тоді як «банківський»
флорин залишався незмінним…”

Джерело: 

Рота П’єтро. Історія банків. Історія старовинних банківських установ у древніх греків і римлян, у середньовічних італійців, а також у Голландії та Німеччині XVII і XVIII ст. / з примітками та доповненнями І. І. Кауфмана ; переклад та редакція І. Б. Івасіва . — К. : КНЕУ, 2015. — 133 с.

Зміст

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
ПЕРЕДМОВА АВТОРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20
Розділ 1. БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23
Розділ 2. ІТАЛІЙСЬКІ БАНКІРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ. МІНЯЙЛИ, ЛИХВАРІ . . . . . . . . . . . . . . .38
Розділ 3. ІТАЛІЙСЬКІ БАНКІРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ. ВЕКСЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ . . . . . . . . . . . .  58
Розділ 4. ІТАЛІЙСЬКІ БАНКІРИ В СЕРЕДНІ ВІКИ. ВКЛАДИ Й ПОТОЧНІ РАХУНКИ . . . . 79
Розділ 5. ПУБЛІЧНІ БАНКИ В ІТАЛІЇ В XVI–XVIII СТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Розділ 6. СТАРОДАВНІ ПУБЛІЧНІ БАНКИ ГОЛЛАНДІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ . . . . . . . . . . . . . 118

Придбати друкований примірник книги можна, надіславши запит на info@bankografo.com, або скориставшись формою для зв’язку.

Ціна: 48 гривень + вартість пересилки мережами “Укрпошти” чи “Нової пошти”.

Слідкуй за оновленням блогу за допомогою RSS  , e-mail   abo twitter:  
Рубрика: PDF, Банківська наука, Банківська справа. Go to top.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *