Сьогодні широкій громадськості стали відомі цифри – які саме банки отримали найбільший шматок від роздачі НБУ протягом 1-го кварталу 2014 року.
Зміна обсягу залучених банками коштів НБУ з 13.01.2014 по 07.04.2014 р.
[raw_html_snippet id=”5″]
Джерело: Дзеркало тижня. Стаття Олександра Дубинського “Прорахунок коменданта” від 12.04.2014, дані високопоставленого чиновника в НБУ
Найцікавіші питання, які лишаються без відповіді після прочитання статті:
– хто саме давав рефінанс банкам Бахматюка: Соркін чи Кубів?
Попри звал повноти відповідальності на останнього, варто згадати, що “роздача святкових слонів” НБУ проходила у два етапи:
1) дешеве рефінансування обраним з “наближеними” власниками в січні-першій половині лютого (увага на суми, які отримали Златобанк, ВБР);
2) недешеве рефінансування під 3 облікові ставки (19,5%) наприкінці лютого-в березні для банків-лідерів ринку вкладів, що зазнали відтоку депозитів під час паніки.
– куди саме пішли отримані від НБУ кошти:
1) на заміщення депозитів і поповнення гривневої ліквідності
2) чи на спекулятивну скупку долара?
Коректніше, правда, говорити про кожен банк окремо і саме про пропорцію використання рефінансу: адже якби заявлений депозитний відтік у 100 мільярдів за квартал по системі банки не замістили нбушними грішми – ми були би свідками системної платіжної кризи в порівнянні з якою нинішні кілька дефолтів та банкоматні ліміти виявилися б квіточками.
Звісно, що завжди знайдуться банки, котрі спробують заробити кредитними грішми на обвалі курса. Однак такі дії в даних умовах і з даними обсягами більше схожі на екстерналії – побічні наслідки, які притаманні кожному інструменту монетарної політики.
НБУ мав вузький вибір. Дилема не з легких:
– не дати гроші банкам і завалити банківську і платіжну системи через каскадний bank run;
– дати гроші банкам, спровокувавши їхнє знецінення: девальвацію та інфляцію.
Все просто. Був обраний варіант №2.
