
Найгірше те, що інструменти для диверсифікації вкладів начебто і є: окрім традиційних депозитів, можна направити кошти на ринок золота, придбавши злитки або інвестиційні монети.
Можна вийти на ринок боргових зобов’язань, і придбати облігації внутрішньої державної позики, валютні державні сертифікати або ж інші корпоративні та муніципальні облігації.
Можна купити акції українських компаній чи інвестиційні сертифікати різноманітних інститутів спільного інвестування, або ж стати вкладником кредитної спілки. Усі зазначені операції в Україні проводяться офіційно і на законних підставах.
Проте в порівнянні зі США, де капіталізація найбільшої фондової біржі NYSE складає 13 трильйонів доларів, а ринок банківських депозитів – 8 трильйонів, в Україні цінні папери користуються значно меншою популярністю, через що у порівнянні з сукупним депозитним портфелем банків (530 мільярдів гривень) обсяг капіталізації фондового ринку Української біржі (177 мільярдів гривень) виглядає досить слабо.
Чому депозити тримають пальму першості? У чому плюси і мінуси різних фінансових інструментів?
Депозити. Найбільш популярний інструмент для заощаджень серед населення. Їхня поширеність пояснюється високою доступністю, низьким порогом для входження, а в посткризовий період ще й високою дохідністю у порівнянні з іншими напрямами інвестицій. Банки в нинішніх умовах стримування росту грошової маси, готові жорстко конкурувати за кожного вкладника, що йде на руку традиційно недовірливим власникам вільних запасів ліквідності.
Однак ставки – не головне: сьогодні вони високі, а завтра можуть знизитись. Головний козир депозитів, що притягує поміркованих і розсудливих інвесторів – це система гарантування вкладів, що дає надію на повернення повної суми інвестованого капіталу (але до 200 тис. грн.) в умовах економічної турбулентності.
Валютні казначейські зобов’язання. Валютні сертифікати, які продає Міністерство фінансів України через каси «Ощадбанку», на відміну від депозитів мають фіксовані параметри: номінал 500 доларів США, строк обігу – 2 роки. Виплати за купонами інвестор отримує щопівроку в розрахунку 9,2% річних. Таку дохідність в доларі фінансово надійні банки не пропонують. Через що варто задуматись над даним варіантом вкладень, якщо є вільні грошові кошти стоком на 2 роки.
Державні чиновники запевняють, що цей інструмент також є ліквідним, його можна продати назад державі за ціною номіналу. Валютні казначейські зобов’язання можуть використовуватись як застава, а інвестиційний дохід за ними не підлягає оподаткуванню. Тоді як на власників депозитів можуть чекати неприємні нововведення.
Корпоративні та муніципальні облігації. Облігації як інструмент для інвестування коштів може виявитись надто дорогим задоволенням, оскільки інвестору пропонують придбати певний мінімальний лот, хоча останніми роками інвестиційні брокери можуть запропонувати мінімальну суму від 1000 гривень, виступаючи посередником між емітентом та інвестором. Крім цього, облігаціям в Україні притаманні численні супутні витрати – податок на інвестиційний дохід, різноманітні комісійні банку, андерайтеру, брокеру, зберігачеві.
Також не варто забувати про ризик дефолту, внаслідок реалізації якого гроші можна буде повернути лише після успішної процедури банкрутства емітента. Тому для успішного інвестування в облігації варто добре орієнтуватись в фінзвітності емітентів, читати звіти рейтингових агентств та регулярно цікавитись оглядами ринку боргових цінних паперів.
Акції. Не набули популярності серед інвесторів українського ринку, адже більша їхня частина є лише технічними цінними паперами, що використовується в оптимізаційних схемах. Одиниці з ліквідних акцій страждають від низького значення free float, тому в умовах слабкого захисту прав міноритарних акціонарів практично не приносять дивідендів і є слабо захищеними. Крім цього не дуже радує динаміка індексу Української біржі – найбільшого фондового майданчика з торгівлі «недутими» акціями. Якщо до цього переліку додати необхідність професійного аналітичного супроводження операцій і високі ліміти для входу, акції в Україні, на жаль, поки програють депозитам.
Інвестиційні сертифікати. Найкращі часи ринку інвестиційних сертифікатів закінчились разом із кризою 2008 року. У рекордні 2006-2007 роки власники інвестиційних сертифікатів отримували річну дохідність, що вимірювалась тризначними числами, а після кризи дохідність стала від’ємною, відображаючи падіння вартості цінних паперів і нерухомості, які формували активи фондів.
Варто пам’ятати, що навіть за найкращих часів діапазон дохідності-збитковості фондів дуже широкий. Більшість ризиків несе інвестор, який може отримати назад суму, меншу за інвестований капітал. Окрім доброго розуміння структури активів інвестиційного фонду, власників інвестиційних сертифікатів підстерігає ризик недобросовісного управління портфелем з боку компанії з управління активами КУА. Тому репутація установи, що емітує сертифікат – мінімально необхідна, проте не достатня умова для дохідності капіталовкладень.
Золото та інші дорогоцінні метали. Інвестувати кошти в золото можливо через два основних фінансових інструменти – купівлю золотих злитків або інвестиційних монет. Високий попит на золото сформувався внаслідок тривалого періоду зростання його ціни внаслідок надмірної емісії грошей світовими державами в останні 10-20 років. Під час і після кризи ціна на золото підтримувалась і надалі внаслідок виконання функції «тихої гавані», в яку «помпувалась» ліквідність від виходу з менш надійних цінних паперів, а також конвертувались заощадження жителів країн БРІК.
Ріст котирувань на золото впродовж десятиліть створює ілюзію ідеального активу для багатьох українців, які скуповують жовтий метал у будь-якому вигляді, незважаючи на гігантську маржу між курсами купівлі і продажу та на невизначеність майбутньої кон’юнктури. Але зафіксований аналітиками World Gold Council у 3-му кварталі спад світового попиту на золото (на 11% р/р) підтверджує побоювання експертів, що жовтий метал всього лиш товар, ціна на який не зобов’язана зростати до безкінечності. Детальніше про переваги і підводні камені вкладень в золоті інвестиційні монети читайте в наступному блого-записі.
Роман Корнилюк