На цьому фоні тренд падіння євро посилилився, досягши в мінімальній точці нечуваних $1,15 за 1EUR.
Графіки: finviz.com
У цій історії цікавіші як завжди глибинні причини, без яких не можна дати відповіді на питання чому Швейцарський національний банк вирішив шокувати ринок радикальними діями?
Питання вимагає загадати історію чому взялася прив’язка 1EUR>=1,2CHF. Швейцарія за підсумками світової глобальної кризи і кризи суверенного боргу в Європі перетворилася на тиху гавань для фінансового капіталу, який шукав мінімізації ризиків у найбільш консервативних і надійних юрисдикціях. Приплив капіталу зумовив високий тиск на курс франка, що почав стрімко дорожчати і в в 2011 році майже догнав євро. Таке посилення не подобалось регулятору, адже сильний франк призводив до автоматичного подорожчання маси експортних товарів і цін на туристичні послуги в серці альпійської туристичної індустрії в переводі на євро.
Відтак було прийнято рішення прив’язатися до євро – валюти навколишніх країн, щоб згладити ціновий шок для зовнішніх споживачів і допомогти своїм експортерам. З того часу за 1 євро не можна було купити менше 1,2 франка.
Для утримання курсової межі SNB постійно приходилося купувати надлишкові євро і долари, що наповнювали тиху гавань, а також знизити облікову ставку до мінімуму, щоб збити інвестиційний попит на франк. Однак курсова фіксація не дала очікуваного ефекту, оскільки франк продовжує поглинатися переляканими глобальними інвесторами, так як раніше поглиналися трильйонні об’єми американських іпотечних облігацій. При цьому ріст ВВП Швейцарії лишає бажати кращого.
Над альпійською країною тяжіє ризик дефляції – падіння цін через те, що швейцарські виробники хочуть лишатись конкурентноздатними, а емітовані франки так і лишаються в резервах банків оскільки попит на них як інвестиційних актив є значно вищим, ніж як на засіб обігу. Внутрішньому бізнесу і так вистачає кредитних ресурсів через низькі ставки та притік зовнішнього капіталу, а надлишок не чинить інфляційного тиску, оскільки його завжди можна продати зовнішнім інвесторам.
Останні події, пов’язані з пом’якшенням монетарної політики ЄЦБ, посилення долара та зростання попиту на низькоризикові активи з боку російського бізнесу та зневірених у emerging markets інвесторів, зробили утримання межі 1,20 надзвичайно витратним та ризикованим для швейцарського регулятора. Більше того, SNB зазнав тиску з боку громадськості, яка вимагала формувати резерви у золоті замість євро, яке взяло курс на падіння.
Щоб відбити охоту інвесторів далі заливати тихий альпійський край шаленими грішми з усього світу, Швейцарія вводить від’ємну процентну ставку -0,75% – тобто інвестуючи в швейцарські активи ви гарантовано втрачаєте певну суму за рік як плату за “безризиковість”. Хочете тримати гроші у банківській ячейці усього світу? – будь-ласка, але платіть ще більше. Як бачимо з курсу CHF, перша реакція ринку була: “плювати! ми все одно хочемо ваш франк”.
Найцікавіше попереду. Глянемо що буде, коли валютний ринок відійде від качель, небувалих для світових резервних валют .
Корисні тексти на тему: Пол Кругман, Нейл Ірвін, Маркус Бруннермейєр.
Роман Корнилюк
