Банки (ключові зміни в балансі за 9 місяців 2013 року):
Пасиви:
.МБК отримані -17,5 млрд. грн.
.Депозити +90,0 млрд. грн.
Активи:
.Кредити +42,7 млрд. грн.
.Цінні папери +31,8 млрд. грн. (в основному державні боргові інструменти)
* Розраховано на основі даних НБУ
Якщо згадати, що значна частина кредитів спрямована на купівлю імпортних товарів і сектор торгівлі, приходимо до невтішного висновку про істинну природу нинішніх банківських депозитів.
1) Банки активно пилесосять депозити для розширення клієнтської бази, крос-продаж і заміщення старих коротких ресурсів новими.
2) Вкладники раді високим гривневим ставкам, які сягають висот через потребу банків у заміщенні старих джерел пасивів (привіт, Мінскі!) + через жорстку монетарну політику НБУ для недопущення обвалу курсу та інфляції.
3) Бізнес недоотримує кредитний ресурс. Промвиробництво падає. Де Курка? Де яйце?
4) Держава складає серйозну конкуренцію бізнесу в перетравленні вільних грошових коштів фізичних осіб. Лояльні до уряду аналітики пояснюють втручання держави не дефіцитом фінансування, а великодушною підтримкою сукупного попиту.
А де додана вартість? Де гроші штрих? На що саме використовується акумульований депозитний ресурс?
Заглянемо на Держкомстат:
– будь-ласка – деяке підвищення офіційної зарплати і практично нульова офіційна інфляція.
Промальовується ситуація чимось схожа на радянську кредитну систему з централізованим розподілом кредитних ресурсів і мільйонами щасливих, ментально багатих власників ощадкнижок, котрі, нічого не підозрюючи, в 10 раз отримали свій вклад із черговою получкою:-) І найголовніше – курс був дуже стабільний… довгий час…
